Ммм… ти ще десь тут. Не в словах, не в дотиках — у мені. (куплет) Пам’ятаю, як ти сміялась тихо, Світ завмирав, коли ловив твій подих. Кожен момент — немов щось святе, І навіть біль здавався теплим, не тим, що б’є. Ми мовчали — там був сенс, Душі танцювали свій ніжний денс. Твої очі — світанок після ночі, Я пам’ятаю кожен рух, кожен погляд, кожну стрічку. У них був мій спокій, мій дім, моя кров, Ти навчила мене, що таке любов. Ми не там, де були, але ти все ще в мені, Я бачу тебе навіть в темряві, на стіні. Світ міняє людей, та не ті очі, Що вміли горіти, навіть серед ночі. І хай розвела нас доля в боки, Ти — частина мене, без обіцянок і змови. Бо щирість — не в словах, а в тиші після, Коли серце мовчить, але шепче чисто. І якщо зустрінемось десь між людей, Я просто усміхнусь — без образ, без ідей. Любов не згасла, просто змінилась, Вона живе, де колись палала. І навіть коли світ уже інший весь, Ти… все одно в мені живеш.